Finve | дощ за вікном

Intro

Першу подорож на захід від України я мав в останні дні зими, в Чехію. Тоді я провів 10 днів в затишному місті Брно, столиці Моравії. Це місто зберегло чари старих європейських містечок, їх повільний плин часу, привітних людей які вечорами сидять в маленьких ресторанчиках за келихами пива, і весело посміхаються життю. Ця поїздка справила десь таке ж враження по силі, як перші відвідини Києва. Я закохався в чехів, їх манеру життя, їх приязність. Я не мав багато часу щоб поїхати в Прагу, але я точно знав що повернусь ще не раз в Чехію, щоб побачити її столицю.

Як відомо любителям авто- мотоперегонів,  неподалік від Брно знаходиться гоночне кільце Masaryk Circuit, на якому проходять етапи таких чемпіонатів як MotoGP, WSBK, WTCC, DTM та інші чемпіонати. Отож одразу після відвідин Брно в мене зародилась ідея поїхати на етап WSBK який проходив на в кінці липня, а потім відвідати романтичну Прагу.  Я поділився своїм планом з друзями, і вони погодились.

Квитки на гонку

Я вибрав чемпіонат WSBK а не MotoGP, бо в цьому році він набагато цікавіший, він має більшу конкуренцію і не такий пафосний, як останній. Гонщики набагато відкритіші, і не буде натовпу екзальтованих вболівальників Россі. Квитки було куплено ще в травні на офіційному сайті, на цій сторінці росписані всі варіанти квитків на гонку. Одразу скажу, що реально ніякої різниці між бронзовим та срібним квитком не було, бо на трибунах T2, T3, C ніхто їх не перевіряв. Собі я взяв золотого квитка, про що жодного разу не пожалкував. Він надавав можливостей трохи більше, ніж зазначена на сайті, а саме: зайти в зону паддока, ходити біля моторхоумів, трейлерів команд, забратись на pitwall, який мав вигляд здоровезної тераси над гаражами. Побачити здоровенний стенд Pirelli (постачальника гуми для чемпіонату), де були здоровезні трейлери з покришками, і можна було побачити як бортується гума на колеса. Прогулянки по паддоку давали можливість застати гонщиків в момент їх перебігання з гаражів до трейлерів, сфотографуватись з ними, отримати автографи, чим більшість людей і займалась :) А також традиційні фото (з) umbrella girls.

Візи і дорога

З візами нам дуже пощастило, бо мої друзі мали контакти в Польші. Ми змогли отримати запрошення від польської сторони, що дуже зменьшило кількість необхідних паперів в посольство (справки про доходи, виписки з банківського рахунку), і дало можливість не платити за саму візу.
Добиратись до Чехії можна будь яким транспортом, все впирається в час та гроші. Прямі польоти Київ-Прага і назад коштують приблизно 350$, якщо летіти Aerosvit Airlines або Czech Airlines. Прийнятних low-cost варіантів польоту на Прагу нема, хіба з двома пересадками. Існує “прямий” потяг Київ-Прага (вагон перечіпляють здається в Кракові), але ціни там того ж порядку що і літаком летіти, і вся поїздка десь 36 годин :( Автобусними перевезеннями на Чехію займається компанія Regabus, прямий автобус Київ-Прага це 550 грн і 24 години “подорожі”. На щастя друзі мали гарну машинку (на фото нижче), і ми завантаживши повних багажник речей рушили в напрямку Брно, через Польшу (бо польська віза). Дорога з Вінниці до кордону по трасі Е50 зайняла десь 6 годин чистого часу з середньою швидкістю біля 90 км/г. На кордон ми приїхали о другій ночі і попали в доволі довгу чергу машин. Вся процедура перетину кордону в нас зайняла приблизно 3 години, і зі світанком ми рушили далі на захід.

Більшість траси Е40, яка проходить по Польші, кілометрів за 100 після кордону і до самих Катовиць в перманентному ремонті - з шести полос в обидва напрямки доступні 2 або 3. Причому ці полоси постійно змінюються, і через це машини мають перешиковуватись з полоси в полосу, що суттєву знижує середню швидкість. Плюс до того, траса постійно проходить через міста і містечки, з відповідним обмеженням швидкості і виникненням тягучок на 5-10 км, з середньою швидкістю в 40-50 км/г. В районі Кракова траса має дві платні ділянки, кілометрів по 20-30 кожна, які також в частковому ремонті. Явно видно, що поляки готують дороги до Євро 2012, але роблять це занадто незручно для водіїв. Вся дорога по Польші зайняла в нас 9-10 годин, і середньою швидкістю 60 км/г. Чехія нас зустріла набагато ширшими трасами, по яким ми їхали 100-120 км/г, і після ще 3.5 годин ми приїхали в Брно. Одразу біля нашого місця проживання, про що далі, ми побачили фантастичну Ducati, хазяїн якої явно приїхав подивитись на гонки як і ми ;)

Загалом вся дорога в нас забрала 23 години, враховуючи час на кордоні і зупинки на їжу і каву. По грошах вийшло суттєво дешевше, порядку 250 грн, навіть не зважаючи, що наш монстр їв по 10 л 98 бензину на 100 км.

Проживання в Брно

Брно - друге місто за кількістю населення в Чехії. Він має доволі гарний історичний центр, добре вцілілий і гарно відреставрований за останні роки. Поряд з центром знаходиться замок Spilberk, відомий як тюрма народів Австро-Угорської імперії в XIX ст. Поряд з містом знаходиться трек, на якому проходять різноманітні перегони і величезний виставковий центр. Але з усім цим в Брно майже немає туристів, тому дешевих готелів або хостелів обмаль. Через знайомих ми змогли знайти непоганий пансіон на вулиці Minska, в хвилинах 25 пішки від центру. На першому поверсі знаходиться маленька кухня, на другому три кімнати по 3 ліжка в кожному, а також душова кімната з туалетом. Телевізор з супуниковим ТБ і широкополосний інтернет через wi-fi в додаток :) Нам на 5-х дали дві кімнати, а третя була вільна - отже ми були самі у всьому пансіоні. Ніч проживання нам коштувала в 300 Czk (12 Eur), що майже вдвічі було дешевше, ніж якби ми знімали навіть трьохмісний номер в будь-якому маленькому готелі в Брно.

Перший вечір, маленька подорож в центр

Замучені довгою дорогою ми трохи перепочивши таки пішли трохи погуляти по центру міста. Воно зустріло нас гарним літнім вечором, і обмаллю людей та транспорту на вулицях, навіть в центрі. Далі лише фото :)